22.05.2015 р, у свято на честь перенесення мощей святителя і чудотворця Миколая з Мир Лікійських в Бар,відбулась святкова Божественна Літургія в с.Грузьке Голованівського р-н,з нагоди храмового свята.Службу очолив ієр.Дмитрій Литвинов який і звернувся до прихожан з проповіддю.
27.04.2015 В день памяті святих жон-мироносиць архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф відвідав Голованівське та Маловисківське благочиння
В неділю другу після Пасхи, святих жон-мироносиць, архієпископ Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф з архіпастирським візитом відвідав Голованівське благочиння. Владика звершив Божественну літургію в храмі на честь святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова смт. Голованівська в співслужінні кліриків Кафедрального собору та настоятеля храму.
Цей день є особливим в церковній традиції, адже Церква прославляє святих жон-мироносиць. Мироносиці – це ті самі жінки, які з любові до Спасителя Іісуса Христа приймали Його в своїх будинках, а пізніше пішли за Ним до місця розп’яття на Голгофу. Вони були свідками хресних страждань Христа. Це вони затемна поспішили до Гробу Господнього, щоб помазати тіло Христа миром, як це належало за звичаєм іудеїв. Це вони, жінки-мироносиці, першими дізналися, що Христос Воскрес. І вперше після своєї хресної смерті Спаситель явився жінці – Марії Магдалині.
По закінченні богослужіння, в честь святкування дня пам’яті святих жон-мироносиць, архієпископ Іоасаф привітав усіх православних прихожанок зі святом, а також нагадав всім присутнім про те, що в лихі роки кривавих гонінь на Церкву в ХХ столітті саме благочестиві і тверді в істині православні християнки зберегли тисячолітню церковну традицію безперервною і неушкодженою.
«Перше, що Євангеліє навіки закріпила в образі жінок-мироносиць – це любов. Але не просто любов, а любов-турботу, любов-службу, любов-самовіддачу і при тому любов, яка нічого не вимагає натомість. Це любов без слів, любов до справи, любов без сумнівів. Це вічне вроджене материнство жінки, її вічна доля: подбати, нагодувати, виростити, втішити, віддати всю себе з тим, щоб в кінці все втратити, бо виростаючи, син іде і дочка іде, і кожен починає своє життя. І Євангеліє показує нам всю красу цієї любові: турбота в радості, турбота в горі і в смерті.
Друге – це вірність. Учні втекли – жінки залишилися. У страшний час страждання, самотності і смерті – ця мовчазна вірність, мовчазне співчуття. Вони не чули вчення Христа. Євангеліє прямо стверджує, що вони нічого не знали про воскресіння, у них не могло бути ніяких розрахунків і надій. Той, кого вони любили, за ким пішли, кому віддали всю свою любов, свою турботу і свою вірність, помер на хресті. Говорячи по-людськи, все повалилося і нічого не залишилося, крім замученого мертвого тіла. Але залишилася вірність. Вірність без розрахунку, вірність до кінця.
Ось за цю вірність, за цю любов, за непохитну віру святі жони-мироносиці першими і отримали звістку про Воскресіння Христа з уст Ангела.
В подвигу жон-мироносиць розкрилася вся висота жіночого служіння Богу і світу. Їх життя повчальне і тепер для сучасних християнок. Важко переоцінити роль жінки в збереженні православної віри на нашій землі… саме жінки в роки безбожних лихоліть і зберегли цю віру.
Вони повторили подвиг вірності, любові і милосердя, залишившись з Христом і Його Святою Церквою в дні жорстоких гонінь, коли вся злість світу цього озброїлася на Церкву, намагаючись знищити Православ’я і наш народ. Вони научали істин віри Христової своїх дітей і онуків, незважаючи ні на які погрози відвідували храм Божий, брали участь у Таїнствах Церкви, зберігали традиції.
Безвісні монахині, дружини і сестри духовенства, незліченні прості парафіянки гинули в таборах і в’язницях. Ті, що залишалися на волі, покірно і смиренно, непомітно здійснювали своє християнське служіння: супроводжували священнослужителів у гоніннях і засланнях, простоювали ночі безперервно у тюремних дверей, щоб віддати передачу, оберігали храми, рятували святині від пограбування і розорення. “Білі хусточки”, як з любов’ю називав їх святитель Тихон, непохитно стояли в храмах на богослужінні в самі безпросвітні роки, коли могло здаватися, що православне життя, мир і благополуччя вже ніколи не повернуться. Але ні одна сльоза незліченних страждальниць не забута у Бога…».
Архіпастир також наголосив на тому, що й прихожанки Голованівського храму в свій час в якійсь мірі повторили подібний подвиг. Адже, коли православний храм обманом було переведено до розколу, вони залишились відданими Православ’ю, та зберегли вірність Христу і Його Святій Церкві.
День жінок-мироносиць особливо вшановується Церквою. Це свято кожної православної християнки, православне народне жіноче свято. Добре, світле свято, пов’язане з найголовнішою подією в історії людини – Воскресінням Христовим. Це і є справжній Міжнародний жіночий день.
Кожній з парафіянок на честь свята Його Високопреосвященство подарував солодощі, іконки, квіти і символ воскресіння – великоднє яйце.
В цей день Владика також відвідав храм на честь святого апостола Луки в с. Пушкове Голованівського округу, поспілкувався з настоятелем та привітав прихожан зі святом.
На зворотному шляху, на запрошення настоятеля Свято-Покровського храму протоієрея Олександра Ховрящука, архієпископ Іоасаф відвідав парафію в с. Злинка. Владика привітав прихожанок храму зі святом жон-мироносиць та кожній вручив святкові подарунки.
31.03.2015р. в день пам’яті святителя Кирила Ієрусалимського відбулася святкова Божественна Літургія Передосвячених Дарів в храмі ст.Голованівськ, Голованівського Благочиння.Торжествену Літургію очолив благочинний Голованівського округу прот. Міхаїл Мельникович.З проповіддя до прихожан звернувся ієр.Дімітрій який наголосив в необхідності пошуку Істини якою являється Іісус Христос і перебування в цій Ній.По завершенні Літургії був відслужений молебен до святителя Кирила Ієрусалимського в якій
всі присутні підноносили молитви за мир і благополуччя в нашій державі.Святкове Богослужіння прикрасив новостворений хор Благочиння під керівництвом Шваї Феофанії
.
